Для українців афганська війна - найбільш масштабна і трагічна із локальних воєн, закінчилася і пішла в історію. Ніким і нікому не оголошена вона виявилася вдвічі тривалішою, ніж Друга світова.
Молоді хлопці йшли туди, свято вірячи, що виконують свій інтернаціональний обов’язок, надають братню допомогу мешканцям Афганістану, не помічаючи, що вже втягнені у громадянську війну. Слово «Афган» означало не тільки назву країни, воно більш ємке і включало у себе: біль, страх, зраду, жорстокість, співчуття тощо.
Коли політики затівають війни, починається жах. Скільки разів так було вже в історії: війни планують уже сиві політики, а в окопах опиняються ті, кому по 18 – 20 – 30 років. Повсюди у війни одне обличчя – кров і сльози, злоба й ненависть, безмежні цвинтарі.
Проте безглуздість цієї війни не применшує героїзму і мужності наших воїнів там, в афганському пеклі. Не загоїться, не відболить і не відплачеться це горе допоки живі батьки, брати і сестри, вдови і діти підступно знищених на чужій війні синів України. Бібліотекарем училища для другокурсників, учнів групи №6 "Оглядач вагонів" був проведений відеоспомин «Ціна чужої війни» з переглядом презентації "Відлуння Афганських гір". На заході звучали афганські пісні. Присутні ознайомилися із загиблими в Афганістані випускниками нашого училища та хвилиною мовчання вшанували їх.
